АВТОБУСНІ ЗУПИНКИ НА ВІДРІЗКУ АВТОМОБІЛЬНОЇ ДОРОГИ М-09 ЯК ОБ’ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: АРХІТЕКТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ВИСТРІЙ ТА ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

Анотація

Виявити всі збережені на сьогодні павільйони автобусних зупинок на досліджуваній ділянці магістралі М-09, обстежити технічний стан, визначити архітектурні, мистецькі особливості й культурну цінність у контексті українського монументалізму другої половини ХХ століття, а також сформувати первинні науково-практичні рекомендації щодо їхнього збереження та подальшого правового захисту як об’єктів культурної спадщини. Методи дослідження включали натурне обстеження, фотофіксацію, архітектурно-типологічний та мистецтвознавчий аналіз, оцінку технічного стану споруд та збереженості мозаїк, а також визначення культурної цінності зупинок. Основні результати. Поштовхом до дослідження став демонтаж автобусної зупинки в селі Смереків у грудні 2025 року, внаслідок якого були втрачені, зокрема, мистецькі мозаїчні панно. Цей випадок засвідчив відсутність належного механізму виявлення, оцінки та захисту автобусних зупинок як об’єктів культурної спадщини. У статті узагальнено результати натурних обстежень, виконаних 4 лютого та 16 березня 2026 року на відрізку автомобільної дороги Львів – Рава-Руська міжнародного значення М-09. Виявлено та проаналізовано шість цінних автобусних зупинок у селах Великі Грибовичі, Гряда, Великий Дорошів, Воля-Висоцька, Мощана та Липник. Визначено їхні об’ємно-планувальні особливості, технічний стан, матеріали й техніки виконання мозаїк, композиційні характеристики та стан збереженості. Окрему увагу приділено типології павільйонів. Висновки. Автобусні зупинки, виявлені на вказаній ділянці автошляху М-09 між селами Великі Грибовичі та Липник, зведені у другій половині ХХ століття та є характерним зразком поєднання утилітарної архітектури з монументальним мистецтвом. Їхнє художнє вирішення репрезентує важливий пласт української мозаїки радянського періоду, в якому, попри ідеологічні обмеження того часу, зберігалися декоративні, орнаментальні та образні мотиви, пов’язані з локальною культурною традицією. Дослідження засвідчило, що обстежені автобусні зупинки мають архітектурну та мистецьку цінність і відповідають критеріям об’єктів культурної спадщини. Обґрунтовано необхідність їхньої термінової інвентаризації, правового захисту, консерваційно-реставраційних заходів, а в окремих випадках – інтеграції в оновлену дорожню інфраструктуру.