ЕВОЛЮЦІЯ АРХІТЕКТУРНОГО СТИЛЮ ОЛЕКСАНДРА ЛІНЕЦЬКОГО

Анотація

Мета статті. Проаналізовано еволюцію архітектурного стилю архітектора Олександра Васильовича Лінецького та визначено чинники, що зумовили трансформацію його творчих принципів упродовж сибірського, харківського та київського періодів діяльності; встановлено критерії архітектурно-стилістичного аналізу та застосовано їх до реалізованих проєктів. Методи. Використано історико-біографічний, історико-порівняльний, історико-хронологічний, архітектурно-стилістичний та джерелознавчий методи. Архітектурно-стилістичний аналіз здійснено за визначеними критеріями (композиція та об'ємно-просторова структура, планувальні рішення, характер фасадів, декоративне оформлення, пропорції, ордерні елементи, співвідношення функціонального й художнього), що доповнено кількісним зіставленням реалізованих об'єктів у різні періоди творчості архітектора. Результати. Реконструйовано хронологію професійної діяльності О. Лінецького від раннього одеського періоду через сибірський, перший харківський та київський до другого харківського періоду. Еволюція архітектурного стилю О. Лінецького чітко простежується через аналіз його реалізованих споруд, які відображають трансформацію від пізнього модерну до конструктивізму та подальшого синтезу з неокласичними тенденціями. Порівняльний аналіз реалізованих у Києві та Харкові об'єктів засвідчує, що в Києві переважала адаптація нових споруд до історичного середовища, тоді як у Харкові архітектор мав більше можливостей для стилістичного експерименту. Висновки. Трансформація архітектурного стилю О. Лінецького зумовлена поєднанням індивідуальної творчої еволюції та зовнішніх чинників – зміни містобудівного контексту, функціональних вимог замовників і офіційної архітектурної доктрини різних періодів. Його творчість відображає не лише індивідуальний стиль архітектора, але й загальні тенденції розвитку архітектури першої половини ХХ століття.