ЗАКОМАРНИЙ ХРАМ: ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2026-6-12

Ключові слова:

архітектура, Київська Русь, Візантія, закомарний храм, самобутня архітектурна традиція

Анотація

У статті розглядається закомарний храм, характерною ознакою якого є завершення всіх прясел фасаду напівкруглими закомарами, незалежно від конструкції перекриття. Такий тип храму поширився на території Київської Русі у ХІІ столітті. У цей період закомарний храм мав кілька варіантів, деякі з них розповсюдилися за межі території виникнення і стали міжрегіональними, інші не поширилися поза своїм регіоном, тобто були локальними. Тривалий час вважалося, що закомарний храм був запозичений до Київської Русі з Візантії, тому цілісна картина формування та розвитку цього типу храмів відсутня й досі. Метою статті є визначення етапів формування та розвитку закомарного храму як самобутнього явища архітектури Київської Русі, що має остаточно спростувати уявлення про його візантійське походження. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано порівняльно-історичний, типологічний та композиційно-стилістичний методи. Головні результати і висновки. На основі проведеного аналізу києворуських пам’яток кінця Х–ХІІ ст. визначено етапи формування та розвитку закомарного храму, які охоплюють період від середини ХІ ст., часу першої відомої декоративної закомари, до кінця ХІІ ст., коли цей тип був майже повністю витіснений стовпоподібними храмами. Це дає підстави розглядати закомарний храм як самобутнє явище архітектури Київської Русі. Відсутність суцільних закомарних завершень у візантійській архітектурі, а також у храмах початкового етапу розвитку києворуської мурованої архітектури, спростовує думку про візантійське походження такого типу.

Посилання

Mikheienko К. Concepts of Old Rus’ architecture development of the late 19th – 30s of the 20th century and the arch-gabled church. Przeszłość ma przyszłość! / The Past Has a Future! 4th Scientific Conference of the Faculty of Archaeology, University of Warsaw (13–17.03.2023). Książka abstraktów/ Book of Abstracts. Warszawa, 2023. P. 51–52.

Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період) / голов. ред. В. Г. Заболотний. Київ: Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури УРСР, 1957. 557 с.

Міхеєнко К. Архітектура Києва початку ХІІ ст. і формування самобутньої архітектурної традиції Київської Русі. Регіональні проблеми архітектури та містобудування: збірник наукових праць. 2025. № 19. С. 246–253. DOI: https://doi.org/10.31650/2707-403X-2025-19-246-253

Історія української архітектури / ред. В. І. Тимофієнко. Київ : Техніка, 2003. 472 с.

Історія українського мистецтва : у 5 т. Т. 2 : Мистецтво середніх віків. Київ, 2010. 1293 c.

Історія цивілізації. Україна. Т. 2 : Від Русі до Галицького князівства (900–1256) / упоряд. О. Є. Черненко. Харків : Фоліо, 2021. 590 с.

Міхеєнко К. Закомарний храм. Регіональні традиції. Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Київ, 2018. Вип. 27. С. 33–43. DOI: https://doi.org/10.33838/naoma.27.2018.33-43

Міхеєнко К. Початковий етап формування самобутньої традиції сакральної архітектури Київської Русі. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». 2025. Вип. 7. № 4. С. 123–134. DOI: https://doi.org/10.23939/sa2025.04.123

Каргер М. Розкопки на садибі Київського історичного музею. Археологічні пам’ятки УРСР. Т. ІІІ : Ранні слов’яни і Київська Русь. Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1952. С. 5–13.

Коренюк Ю. Cофія Київська: нарис історії досліджень. Художня культура. Актуальні проблеми. 2023. № 19(2). С. 16–27. DOI: https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(2).2023.294619

Холостенко М. В. Успенський собор Печерського монастиря. Стародавній Київ. Київ : Наукова думка, 1975. С. 107–170.

Холостенко М. В. Нові дослідження Іоанно-Предтеченської церкви та реконструкція Успенського собору Києво-Печерської лаври. Археологічні дослідження стародавнього Києва. Київ : Наукова думка, 1976. С. 131–165.

Київ. Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Стіни собору зовні під час руйнації. [Негатив]. Національний заповідник «Софія Київська». Науково-фондовий відділ. КП-2а. Інв. № Н-884.

Київ. Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Фрагмент мурування [Негатив]. Національний заповідник «Софія Київська». Науково-фондовий відділ. КП-2а. Інв. № Н-887.

Київ. Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Фрагмент мурування [Негатив]. Національний заповідник «Софія Київська». Науково-фондовий відділ. КП-2а. Інв. № Н-888.

Київ. Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Фрагмент західного фасаду [Негатив]. Національний заповідник «Софія Київська». Науково-фондовий відділ. КП-2а. Інв. № Н-890.

Київ. Михайлівський Золотоверхий собор ХІІ ст. Обмірне креслення. Фоторепродукція [Негатив]. Національний заповідник «Софія Київська». Науково-фондовий відділ. КП-37. Інв. № Н-1807.

Сагайдак М., Сергєєва М. Невідомий давньоруський храм на Юрківській. Пам’ятки України: історія та культура. 2015. № 5–6. С. 32–41.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-11-12

Як цитувати

Міхеєнко, К. (2026). ЗАКОМАРНИЙ ХРАМ: ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ. Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, (6), 111–117. https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2026-6-12