THE OBJECT AND THE SUBJECT OF PROTECTION IN ARCHITECTURAL HERITAGE STUDIES AND CONSERVATION METHODOLOGY (BASED ON THE EXAMPLE OF AN ARCHITECTURAL MONUMENT AND AN URBAN PLANNING MONUMENT)

Authors

DOI:

https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2026-5-10

Keywords:

architectural monument, urban planning monument, cultural heritage object, authenticity, historical environment, historically inherited spatial framework, conservation measures, historical and cultural value, architectural form, material structure of the monument, object of protection, subject of protection, morphological analysis of a monument

Abstract

The article examines terminological definitions within the field of heritage monument protection and restoration. Critical remarks made by heritage conservation practitioners and scholars regarding certain terms used in heritage studies and conservation practice, particularly those employed in legislative and regulatory acts, as well as their negative impact on practical measures for protecting cultural heritage sites, underscore the relevance of this issue. Accordingly, the aim of this study is to define the fundamental categories of architectural heritage studies and conservation methodology, in particular, the definitions of an architectural monument, an urban planning monument, an object of protection, a subject of protection, and related concepts. Based on an analytical review of scholarly research on the subject, a thorough examination of terminological definitions contained in international legal instruments of the Ukrainian state, and the author’s methodology of morphological analysis of architectural and urban heritage objects, the essence of these entities as objects of protection is determined, and corresponding definitions of an architectural monument and an urban planning monument are formulated. Thus, an architectural monument is defined as an object of architectural and construction activity created in the past that has survived fully or partially in an authentic state and, in conjunction with a historically established environment, possesses social value, is recognised as a source of historical and cultural information, and represents a work of architectural art. An urban planning monument is understood as an ensemble, complex, estate, block, street, or another territorial and spatial formation which, in combination with a characteristic natural landscape or anthropogenic environment within defined territorial boundaries and compositional integrity, through the contemporary existence of a historically inherited spatial framework of development, attests to the urban planning culture of a particular historical period and serves as a source of historical and cultural information. Architectural monuments and urban planning monuments are regarded as objects of protection within defined parameters. With regard to the subject of protection of a monument, its determination should be guided by the intended purpose of the applied conservation measures; accordingly, the subject of protection is the part of the monument, or the monument as a whole, to which a particular conservation measure is applied.

References

Михальчишин І. До проблеми визначення предмета охорони обєкта археологічної спадщини України. Відлуння віків. 2006. № 2 (06). С. 15–18.

Пламеницька О. Казус «предмету охорони» пам’ятки архітектури як методологічна проблема. Українська академія мистецтва : дослідницькі та науково-методичні праці. 2013. Вип. 21. С. 133–146.

Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08.06.2000 № 1805-III. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : Деснянська правда, 2011. С. 142–181.

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни на поняття. Київ : Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. 472 с.

Гріффен Л. Предмет і метод пам’яткознавства. Основи пам’яткознавства / під. загальною ред. : Гріффена Л. О., Тітової О. М. Київ, 2012. С. 9–43.

Колосок Б. Пам’ятки культури і містобудування. Основи пам’яткознавства / під. загальною ред. : Гріффена Л. О., Тітової О. М. Київ, 2012. С. 99–134.

Водзинський Є. Питання охорони містобудівної спадщини. Архітектурна спадщина України. 1994. Вип. 1. С. 231–238.

Прибєга Л. Охорона та реставрація об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини України: методологічний аспект : монографія. Київ : Мистецтво. 2009. 304 с. : іл.

Прибєга Л. Архітектурна спадщина України: пам’яткоохоронний аспект : монографія. Київ : Інститут культурології НАМ України, 2016. 256 с.

Конвенція Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини : ЮНЕСКО, 16 листопада 1972 р., м. Париж. Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань : зб. документів /упорядник : Л. В. Прибєга (кер. проєкту) [та ін.]. Київ : Ін-т культурології Акад. мистецтв України, 2009. С. 262–274.

Конвенція Про охорону архітектурної спадщини Європи : Гранада, 3 жовтня 1985 року. Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань : зб. документів /упорядник : Л. В. Прибєга (кер. проєкту) [та ін.]. Київ : Ін-т культурології Акад. мистецтв України, 2009. С. 275–283.

Рекомендація щодо охорони на національному рівні культурної та природної спадщини : ООН, 16 листопада 1972 рік. Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань : зб. документів /упорядник : Л. В. Прибєга (кер. проєкту) [та ін.]. Київ : Ін-т культурології Акад. мистецтв України, 2009. С. 307–316.

Міжнародна хартія з охорони та реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць (Венеційська) : 31.05.1964. Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань : зб. документів /упорядник : Л. В. Прибєга (кер. проєкту) [та ін.]. Київ : Ін-т культурології Акад. мистецтв України, 2009. С. 334–336.

Міжнародна хартія про охорону історичних міст (Вашингтонська) : 1 січня 1987 року. Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань : зб. документів /упорядник : Л. В. Прибєга (кер. проєкту) [та ін.]. Київ : Ін-т культурології Акад. мистецтв України, 2009. С. 341–343.

Про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : Деснянська правда, 2011. С. 547–550.

Прибєга Л. Поняття автентичності в архітектурному пам’яткознавстві і реставрації. Збірник наукових праць «Українська академія мистецтва». 2022. Вип. 31. С. 7–14.

Про затвердження Списку історичних населених місць України : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : Деснянська правда, 2011. С. 551–564.

Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : Деснянська правда, 2011. С. 607–609.

Прибєга Л. Історичне середовище міста: сутність і засади охорони. Збірник наукових праць «Українська академія мистецтва». 2021. Вип. 30. С. 14–20.

Прибєга Л. Пам’ятка містобудування: методологічна сутність. Праці Центру пам’яткознавства. Київ, 2005. Вип. 7. С. 3–13.

Published

2026-04-27

How to Cite

Prybieha, L. (2026). THE OBJECT AND THE SUBJECT OF PROTECTION IN ARCHITECTURAL HERITAGE STUDIES AND CONSERVATION METHODOLOGY (BASED ON THE EXAMPLE OF AN ARCHITECTURAL MONUMENT AND AN URBAN PLANNING MONUMENT). Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, (5), 100–109. https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2026-5-10