МЕТОДОЛОГІЧНІ РЕЖИМИ ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ІМЕРСИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У КУЛЬТУРНО-КОНТЕКСТНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА
DOI:
https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2026-6-4Ключові слова:
штучний інтелект, імерсивні технології, архітектурне середовище, методологічний режим, культурний контекст, архітектурне дослідження, фахова інтерпретаціяАнотація
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення структурованої типології методологічних режимів застосування штучного інтелекту й імерсивних технологій у культурно-контекстному дослідженні архітектурного середовища. Методи дослідження ґрунтуються на логічній аргументації, цілеспрямованому концептуальному синтезі та порівняльному аналізі наукових й інституційних джерел з питань архітектурної методології, цифрової спадщини, геопросторового аналізу, міських цифрових двійників, партисипативних практик та імерсивного дослідження сприйняття. Джерела зіставлено за домінантним дослідницьким питанням, типом вихідного матеріалу, дослідницькими стратегіями, функціями цифрових технологій, процедурами фахової інтерпретації, формою результату та межами його обґрунтованості. Основні результати. За результатами дослідження обґрунтовано поняття методологічного режиму як конфігурації проміжного рівня між загальною архітектурною методологією та конкретними дослідницькими процедурами. Виокремлено чотири базові режими: історико-інтерпретативний, просторово-аналітичний, соціокультурно- комунікативний і симуляційно-перцептивний. Для порівняння різнорідних результатів запропоновано рівень їхньої інтеграції та узагальнення, що дає змогу виявити взаємне підтвердження, доповнення або суперечності між різними типами свідчень. Встановлено, що однакові функції штучного інтелекту та імерсивних технологій можуть набувати різного методологічного й доказового статусу залежно від дослідницького питання, матеріалів і процедури перевірки. Висновки. Запропонована типологія дає змогу перейти від опису цифрових інструментів до визначення способів формування архітектурного знання. Вона може використовуватися для побудови структури дослідження, добору процедур, розмежування типів свідчень і документування меж обґрунтованого висновку, тоді як визначення культурної значущості, пріоритетів і допустимих компромісів залишається сферою професійного архітектурного судження.
Посилання
Castro Pena M. L., Carballal A., Rodríguez-Fernández N., Santos I., Romero J. Artificial intelligence applied to conceptual design: A review of its use in architecture.A utomation in Construction. 2021. Vol. 124. Article 103550. DOI: 10.1016/j.autcon.2021.103550
Bekele M. K., Pierdicca R., Frontoni E., Malinverni E. S., Gain J. A survey of augmented, virtual, and mixed reality for cultural heritage. Journal on Computing and Cultural Heritage. 2018. Vol. 11, No. 2. Article 7. P. 1–36. DOI: 10.1145/3145534
Jiang L., Li J., Wider W., Tanucan J. C. M., Lobo J., Fauzi M. A., Hidayat H., Zou R. A bibliometric insight into immersive technologies for cultural heritage preservation. npj Heritage Science. 2025. Vol. 13. Article 126. DOI: 10.1038/s40494-025-01704-z
Dembski F., Wössner U., Letzgus M., Ruddat M., Yamu C. Urban digital twins for smart cities and citizens: The case study of Herrenberg, Germany. Sustainability. 2020. Vol. 12, No. 6. Article 2307. DOI: 10.3390/su12062307
Kuliga S. F., Thrash T., Dalton R. C., Hölscher C. Virtual reality as an empirical research tool: Exploring user experience in a real building and a corresponding virtual model. Computers, Environment and Urban Systems. 2015.Vol. 54. P. 363–375. DOI: 10.1016/j.compenvurbsys.2015.09.006
UNESCO. Culture|2030 Indicators. Paris : UNESCO, 2019. URL: https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000371562 (дата звернення: 19.07.2026).
UNESCO, World Bank. Cities, Culture, Creativity: Leveraging Culture and Creativity for Sustainable Urban Development and Inclusive Growth. Paris : UNESCO ; Washington, DC : World Bank, 2021. DOI: 10.1596/978-92-3-100452-0
Groat L. N., Wang D. Architectural Research Methods. 2nd ed. Hoboken, NJ : Wiley, 2013. 468 p.
Jabareen Y. Building a conceptual framework: Philosophy, definitions, and procedure. International Journal of Qualitative Methods. 2009. Vol. 8, No. 4. P. 49–62. DOI: 10.1177/160940690900800406
Shneiderman B. Human-centered artificial intelligence: Reliable, safe & trustworthy. International Journal of Human–Computer Interaction. 2020. Vol. 36, No. 6. P. 495–504. DOI: 10.1080/10447318.2020.1741118
Campo-Ruiz I. Artificial intelligence may affect diversity: Architecture and cultural context reflected through ChatGPT, Midjourney, and Google Maps. Humanities and Social Sciences Communications. 2025. Vol. 12. Article 24. DOI: 10.1057/s41599-024-03968-5
Sakai M., Sakurai A., Lu S., Olano J., Albrecht C. M., Hamann H. F., Freitag M. AI-accelerated Nazca survey nearly doubles the number of known figurative geoglyphs and sheds light on their purpose. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 2024. Vol. 121, No. 40. Article e2407652121. DOI: 10.1073/pnas.2407652121
Mazzetto S. A review of urban digital twins integration, challenges, and future directions in smart city development. Sustainability. 2024. Vol. 16, No. 19. Article 8337. DOI: 10.3390/su16198337
Ketzler B., Naserentin V., Latino F., Zangelidis C., Thuvander L., Logg A. Digital twins for cities: A state of the art review. Built Environment. 2020. Vol. 46, No. 4. P. 547–573. DOI: 10.2148/benv.46.4.547
Luo J., Liu P., Xu W., Zhao T., Biljecki F. A perception-powered urban digital twin to support human-centered urban planning and sustainable city development. Cities. 2025. Vol. 156. Article 105473. DOI: 10.1016/j.cities.2024.105473
Moroni S. Insurmountable limitations of city-scale digital twins? On urban knowledge and planning. Computational Urban Science. 2025. Vol. 5. Article 17. DOI: 10.1007/s43762-025-00174-0
Ataman C., Tunçer B., Perrault S. Digital participation in urban design and planning: Addressing data translation challenges in urban policy- and decision-making through visualization techniques. Accelerated Design: Proceedings of the 29th International Conference of the Association for Computer-Aided Architectural Design Research in Asia (CAADRIA 2024) / eds. N. Gardner, C. M. Herr, L. Wang, H. Toshiki, S. A. Khan. Vol. 2. Singapore : CAADRIA, 2024. P. 201–210. DOI: 10.52842/conf.caadria.2024.2.201
Marshall S., Farndon D., Hudson-Smith A., Kourniotis A., Karadimitriou N. Urban design and planning participation in the digital age: Lessons from an experimental online platform. Smart Cities. 2024. Vol. 7, No. 1. P. 615–632. DOI: 10.3390/smartcities7010025
Simonofski A., Johannessen M. R., Stendal K. Extended reality for citizen participation: A conceptual framework, systematic review and research agenda. Sustainable Cities and Society. 2024. Vol. 113. Article 105692. DOI: 10.1016/j.scs.2024.105692
Crolla K., Song J., Bunica A., Sheikh A. T. Integrating extended reality in architectural design studio teaching and reviews: Implementing a participatory action research framework. Buildings. 2024. Vol. 14, No. 6. Article 1865.DOI: 10.3390/buildings14061865
Ng P., Zhu S., Li Y., van Ameijde J. Intergenerational cooperation and co-creation in public space design assisted by virtual reality environments. Architectural Intelligence. 2025. Vol. 4. Article 1. DOI: 10.1007/s44223-024-00080-1
Portman M. E., Natapov A., Fisher-Gewirtzman D. To go where no man has gone before: Virtual reality in architecture, landscape architecture and environmental planning. Computers, Environment and Urban Systems. 2015. Vol. 54. P. 376–384. DOI: 10.1016/j.compenvurbsys.2015.05.001
Liu Y., Castronovo F., Messner J., Leicht R. Evaluating the impact of virtual reality on design review meetings. Journal of Computing in Civil Engineering. 2020. Vol. 34, No. 1. Article 04019045. DOI: 10.1061/(ASCE) CP.1943-5487.0000856
Zhang Y., Huang X. Integrating extended reality in architectural design education: A systematic review and case study at Southeast University, China. Buildings. 2024. Vol. 14, No. 12. Article 3954. DOI: 10.3390/buildings14123954
Parsons T. D. Virtual reality for enhanced ecological validity and experimental control in the clinical, affective and social neurosciences. Frontiers in Human Neuroscience. 2015. Vol. 9. Article 660. DOI: 10.3389/fnhum.2015.00660
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
