КИЇВСЬКИЙ БУДИНОК МЕБЛІВ:АРХІТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ УНІКАЛЬНОЇ СПОРУДИ

Анотація

Мета статті – дослідити архітектурно-конструктивні особливості Київського Будинку меблів (1967–1984), спроєктованого архітектором Наталією Борисівною Чмутіною у складі авторського колективу КиївЗНДІЕП. Споруда є унікальним прикладом радянського модернізму з висячим мембранним металевим покриттям, що не має аналогів у цивільному будівництві України. Методи дослідження – аналіз наукових публікацій, архівних матеріалів та авторського інтерв'ю з головним конструктором споруди Л. Дмитрієвим (2008). Для транскрибування аудіозапису інтерв’ю використано моделі штучного інтелекту OpenAI та Anthropic; отриману транскрипцію перевірено авторами. Результати. Висвітлено передісторію проєкту, склад авторського колективу, функціональну концепцію будівлі та новаторське конструктивне вирішення покриття у вигляді сталевої мембрани розмірами 63,3×63,3 м. Описано конструктивні особливості покриття будівлі: зовнішній стиснутий контур на колонах, дві діагональні жорсткі балки та чотири трикутні мембрани зі сталевого листа завтовшки 4 мм. Показано роль інженерно-дослідницької школи КиївЗНДІЕП у розробці каталогу вантових покриттів для цивільних споруд. У 1982 р. авторський колектив конструкторів отримав Державну премію УРСР за цикл робіт з висячих покриттів. Висновки. Будинок меблів є визначною пам'яткою київського модернізму, що поєднує естетичну довершеність та інженерне новаторство і потребує збереження як об'єкт архітектурної спадщини