ЗЕЛЕНІ ДАХИ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: АНАЛІЗ ДОСВІДУ УКРАЇНИ ТА СВІТУ

Анотація

Метою цієї статті є аналіз міжнародного та українського досвіду застосування зелених покрівель у будівництві, висвітлення їхніх екологічних, економічних та соціальних переваг, а також визначення перспектив впровадження цих технологій у сучасних міських умовах. Особливу увагу приділено дослідженню впливу зелених дахів на покращення мікроклімату, зменшення викидів CO₂ та підвищення енергоефективності будівель, а також оцінено можливості адаптації міжнародних практик в Україні. Методи дослідження. Нами використано метод системного аналізу, що допомагає оцінити вплив зелених дахів на енергоефективність будівель, екологічний стан міст і комфортність міського середовища та емпіричний метод, який базується на спостереженні або аналізі даних щодо впливу зелених дахів на мікроклімат, збереження водних ресурсів та експлуатаційні характеристики будівель. Результати дослідження. У статті висвітлені ключові характеристики зелених дахів як елемента екологічної архітектури, що сприяє підвищенню енергоефективності будівель, покращенню міського мікроклімату та зменшенню екологічного навантаження. Також узагальнено архітектурно-планувальні рішення, які можуть бути використані для подальшого розвитку концепції сталого містобудування. Висновки. Зелені дахи є ефективним інструментом підвищення енергоефективності будівель, зменшення навантаження на міську інфраструктуру та покращення екологічного стану міст. Вони сприяють утриманню дощової води, захищають покрівлю, забезпечують тепло- та звукоізоляцію. Світовий та український досвід засвідчує, що їхнє використання є доцільним як у приватному, так і в комерційному будівництві, а розвиток технологій дає змогу адаптувати їх до різних кліматичних умов та архітектурних контекстів.