ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ В УМОВАХ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД. КЛАСИФІКАЦІЯ ОТГ ЗА ЇХНІМ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

Анотація

Мета статті – виявити специфіку та основні засади охорони об’єктів культурної спадщини в сільському середовищі в умовах об’єднаних територіальних громад. Методи дослідження. У процесі дослідження проаналізовано джерельну базу – нормативну документацію та законодавчі пам’яткоохоронні акти, бібліографічні джерела, законодавчо-нормативні акти, зокрема ті, що стосуються земель культурного призначення, а також виконано графоаналітичний аналіз містобудівної ролі наявних об’єктів культурної спадщини, та розглянуто синтез запропонованих засад, прийомів і концептуальних рішень. Результати дослідження сприятимуть сталому розвитку громади на засадах реалізації історико-культурного потенціалу підзвітних сільських територій. Вони є вагомим підґрунтям для розробки туристичних осередків та мереж у сільському середовищі, що забезпечить зайнятість місцевого населення в туристичній та готельній царині, зумовить розвиток «зеленого туризму» і, як наслідок – сприятиме покращенню економічного добробуту громади. Висновки. У статті насамперед висвітлено вади офіційної методики визначення охоронних зон пам’яток культури, яка не враховує специфіку сільського середовища, позаяк потенційний охоронний актив – це об’єкти матеріальної і нематеріальної культурної спадщини. Також обґрунтоване значення історико-архітектурного опорного плану як запоруки комплексного визначення історичного ареалу поселень або об’єднаних територіальної громади загалом. Класифікація сільських поселень та громад, залежно від їхнього історико-культурного потенціалу, становить наукову новизну статті та готує підґрунтя для подальших досліджень.