ТВОРЧІСТЬ МИСТКИНІ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ ОЛЬГИ ЧЕРЬОМУШКІНОЇ В НІМЕЧЧИНІ

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження та осмислення творчості Ольги Черьомушкіної як ключового чинника модернізації й переосмислення автентичного петриківського розпису в сучасному мистецькому просторі. Методи дослідження. В основу дослідження покладено історико-біографічний метод для простеження життєвого та творчого шляху мисткині, її становлення як професіонала; формально-стилістичний метод, який є центральним для мистецтвознавчої статті й застосовується для детального опису й інтерпретації творів; функціонально-контекстуальний метод для оцінки робіт мисткині не лише як мистецтва, але й як соціального та культурного явища; а також методи узагальнення та інтерпретації для трактування творчості як візуальної метафори зв’язку між історичною спадщиною та сьогоденням. Результати. Дослідження простежує еволюцію її мистецького шляху: від послідовного засвоєння класичних канонів до формування унікального авторського почерку, що вирізняється синтезом архаїчних мотивів із новаторськими візуальними рішеннями. Ключовим аспектом є аналіз творчості О. Черьомушкіної як засобу потужної культурної дипломатії та інструменту збереження національної ідентичності в умовах російсько-української війни. Мисткиня рішуче відходить від стереотипного сприйняття петриківського розпису винятково як жанру малої сувенірної форми, розкриваючи його монументальний і сакральний потенціал. Про це свідчать її знакові урбаністичні та сакральні проєкти. Значну увагу зосереджено на експериментальному підході художниці, що виявився у створенні великоформатних артінсталяцій (гігантських писанок для київських фестивалів, об’ємних бетонних конструкцій «Тетрапод»), які переносять традиційну орнаментику в простір сучасного лендарту та міського середовища. Висновки. Дослідження творчості О. Черьомушкіної засвідчує її роль як каталізатора модернізації петриківського розпису, перетворюючи його з етнографічного явища на актуальну мистецьку практику. Мисткиня кардинально розширює жанрово-стилістичні межі традиції, трансформуючи камерний сувенірний розпис у монументальні та сакральні форми (урбаністичні інтервенції, храмові розписи). Її діяльність виконує стратегічну функцію культурної дипломатії, утверджуючи українську ідентичність у європейському мистецькому просторі. Завдяки інтеграції орнаментики в новітні медіа (інсталяції, артоб’єкти) О. Черьомушкіна забезпечує діалог між архаїкою та сучасним глобальним мистецтвом.