ІКОНОГРАФІЯ МОТИВУ ВИНОГРАДУ ТА ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ НА ПРИКЛАДІ СОБОРУ ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ

Анотація

Стаття присвячена аналізу мотиву винограду (виноградної лози) в іконографії собору Паризької Богоматері. Метою дослідження є виявлення способів репрезентації винограду в архітектурному декорі та з’ясування його ролі у формуванні сакрального простору. Методи. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових та мистецтвознавчих методів, основу становлять формальний аналіз; іконографічно-іконологічна методика Ервіна Панофскі (нім. Erwin Panofsky), яка дає змогу розкрити зміст і символічне навантаження художніх зображень; метод синтезу для виявлення зв’язків між зображеннями у просторовій теологічній системі собору; методи систематизації та узагальнення. Результати. Дослідження охоплює три об’єкти, а саме: барельєфи трюмо порталу, розету західного фасаду та горельєфи хорової огорожі. Усі три рівні декору демонструють повторення сезонних мотивів, зокрема обрізки та чавлення винограду, які супроводжуються відповідними зодіакальними знаками та включаються у ширшу космологічну модель часу. Спостереження свідчать про те, що виноградна лоза функціонує не лише як декоративний елемент, але й як візуальний маркер євхаристійної ідеї та сакральної трансформації матерії. Простежено, що мотив винограду органічно інтегрований у різні зони храму та взаємодіє з архітектурною структурою, підсилюючи богословський зміст скульптурної програми. Аналіз показує, що повторюваність виноградних мотивів у камені та склі формує єдине смислове поле, у межах якого поєднуються теми праці, жертви та спасіння. Висновки. Мотив винограду у кожному випадку є носієм глибокої теологічної семантики, пов’язаної з Євхаристією, жертвою, сакральним виміром часу та праці. Порівняння зображень у камені та склі дає змогу інтерпретувати простір собору як вертикальну «вісь спасіння» та як візуальну теологію. Перспективою подальших досліджень є вивчення аналогічних іконографічних рішень в інших готичних соборах Франції та уточнення ролі рослинної орнаментики у формуванні сакральної топографії храму.