ОБРАЗ ВОЇНА В УКРАЇНСЬКОМУ ЖИВОПИСІ 2014–2024 РОКІВ: ТЕМИ, ІДЕЇ, СИМВОЛИ

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження особливостей образу воїна в українському живописі 2014–2024 рр., зокрема виявлення провідних тематичних напрямів, художніх ідей та символічних структур, що формують цей образ у контексті сучасної війни. У статті простежено процес відновлення й переосмислення національно-героїчного образу захисника в контексті формування української ідентичності. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні іконографічного, історико-культурного та порівняльного аналізу, що дає змогу виявити трансформацію візуальних рішень та змістових акцентів у творчості сучасних українських митців. У процесі дослідження проаналізовано живописні практики, пов’язані з репрезентацією воїна як індивідуального героя, символічної постаті та культурного знака, що втілює досвід спротиву, травми й національної ідентичності. Результати дослідження засвідчили еволюцію образу воїна від документально-портретної фіксації майданівців та добровольців до узагальнених символічних й алегоричних моделей, у яких воїн постає як носій морального вибору, історичної пам’яті та ціннісної позиції суспільства. Виокремлено три основні моделі репрезентації образу воїна: документально-психологічну, символічно-алегоричну та метафорично-іронічну. Дослідження здійснено з урахуванням соціокультурного контексту воєнного часу та специфіки художньої мови окремих митців. Особливу увагу приділено трансформації візуальних стратегій у період від Революції гідності до повномасштабної війни, що дало змогу окреслити динаміку формування сучасного образу воїна в українському мистецтві. У висновках обґрунтовано, що образ воїна в українському живописі 2014–2024 рр. функціонує не лише як художній мотив, а й як важливий культурний феномен, що відображає процес формування сучасної української ідентичності та виконує соціокультурну функцію збереження колективної пам’яті.