ЛІТНЯ ПРАКТИКА В КАНЕВІ І ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПЛЕНЕРИЗМУ У ТВОРЧОМУ ДОСВІДІ КДХІ (1946–1989)

Анотація

Мета статті – дослідити значення літньої художньо-творчої практики, яку студенти академії проходили упродовж 1946–1989 років у Каневі – для освітнього процесу КДХІ (тепер НАОМА). Основний метод дослідження – аналіз усних та письмових спогадів учасників канівських практик (В. Баринової, В. Виродової-Готьє, О. Солов’я, А. Яланського), а також розгляд наявних публікацій у наукових та популярних виданнях. Узагальнення зібраних матеріалів дає підстави твердити про цілісне бачення значення та ролі пленерних практик у Каневі в навчальному і творчому процесах кількох поколінь студентів та викладачів КДХІ (тепер НАОМА). Зважаючи на вимоги до мистецтва, які ставилися у певні історичні моменти, нами проаналізовано мистецькі уподобання викладачів та висвітлено їхній освітній досвід, отриманий упродовж досліджуваного періоду, а також з’ясовано потребу проведення літньої практики в НАОМА. Ще з 1930-х років Київський державний художній інститут щороку проводив пленерні студентські практики у Каневі. Відомо, що у 1933–1934 рр. відбулась перебудова навчального процесу. Досвід канівської практики був безцінний. Попри те, що не всі студенти мали хист до пленерної роботи, канівська літня практика відігравала дуже важливу роль у становленні молодих художників, в їхньому усвідомленні себе як самодостатньої особистості. Важливо зазначити, що саме пленерна практика стимулювала більш розкуте й інноваційне ставлення до творчого процесу, менше обмеженого нормативними вимогами соцреалістичного методу. На практиці навіть першокурсники здійснювали творчі пошуки. Особливо це стало можливим наприкінці 1970-х – першій половині 1980-х років. До формально-змістових пошуків спонукало композиційне переосмислення натурних вражень як пленерного пейзажу , так і постановок. Пленерна практика насамперед відкриває свободу мислення, виводить студентів із замкнутого приміщення майстерні, поза межами якої, в контакті з реальним ж иттям, відбувався процес розширення та поглиблення їхнього професійного бачення. Як художники, студенти повертались восени до майстерень зовсім іншими людьми. Отримані результати дослідження можуть бути використані для модернізації освітнього процесу, під час пошуку нових ефективних форм, в яких буде збережено позитивний спадок попередніх десятиліть. Висновки. Літні практики у Каневі за декілька десятирічь суттєво вплинули на мистецьке середовище України. Пленерна практика – це невіддільна частина навчального процесу в НАОМА, важлива для зміни обстановки, а також для переосмислення знань, отриманих упродовж першого і другого семестрів.