КОНЦЕПЦІЯ КОЛЬОРУ У ТВОРЧІЙ ФІЛОСОФІЇ ХУДОЖНИКІВ-ПОСТІМПРЕСІОНІСТІВ

Анотація

Мета статті – аналіз основних рис концепції кольору у творчій філософії представників постімпресіонізму: неоімпресіоністів (хромолюмінаристів), синтетистів і символістів. Проаналізовані два основні підходи до переосмислення колористики, які були популярними наприкінці XIX – початку ХХ ст.: науковий, поширений серед хромолюмінаристів, і філософський, до якого вдавалися синтетисти й символісти. Визначальним завданням дослідження є розкриття колористичного новаторства постімпресіоністів та його впливу на подальший розвиток модерного мистецтва. Методи дослідження. Наукові пошуки базуються на мистецтвознавчому й культурологічному аналізі творчого доробку Поля Гогена, Вінсента Ван Гога, Поля Сезанна, П’єра Боннара, Оділона Редона, Фелікса Валлоттона, Поля Ренсона та інших відомих постімпресіоністів. Результати. Визначено основні концептуальні положення колористичної філософії представників постімпресіонізму, проаналізоване втілення цієї філософії в окремих творах мистецтва, здійснено порівняння бачення символіки кольорів у різних митців-постімпресіоністів. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні розвитку концепції кольору у творчій філософії основних течій постімпресіонізму: хромолюмінаризму, синтетизму, включаючи групу «Набі», та символізму. Висновки. З результатів дослідження постають переконливі аргументи на користь того, що повнота самовираження митців у колористиці була вперше досягнута саме в постімпресіоністичний період. Кольорова філософія постімпресіоністів позбулася суворих канонів академічного живопису, вимог до реалістичності, підпорядкованості освітленню й ситуації, притаманних ранньому імпресіонізму. Тому вона змогла породити колористику багатьох модерністичних напрямів мистецтва, новаторську графіку, закласти основу сучасного піксельного дизайну.