МІСТОБУДІВНІ ТА АРХІТЕКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДАЧНИХ ПЕРЕДМІСТЬ КИЄВА НАПРИКІНЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ ІДЕЇ МІСТА-САДУ

Анотація

У статті досліджено містобудівні та архітектурні особливості формування дачних поселень навколо Києва (таких як Боярка, Мотовилівка, Святошин, Ірпінь, Дарниця, Пуща-Водиця). Проаналізовано вплив процесів урбанізації, субурбанізації та розвитку транспортної інфраструктури, на виникнення «дачного кільця» столиці. Визначено особливості формування громадських центрів дачних поселень, номенклатуру споруд, а також специфіку планувальних схем і зонування дачних міст. Метою дослідження є аналіз містобудівної структури, інфраструктури та архітектурно-художніх особливостей дачних поселень київського дачного передмістя кінця ХІХ – початку ХХ століття, а також визначення їхнього взаємозв’язку з тогочасними світовими тенденціями урбаністики, зокрема з концепцією «міста-саду» Е. Говарда. Методи дослідження. Аналіз наукових публікацій, архівних документів і креслень, картографічний та порівняльний метод, натурні дослідження. Результати дослідження. Виявлено низку спільних рис, характерних для дачних поселень Київщини. На основі аналізу картографічних джерел виявлено, що планувальна структура передмість мала чітку регулярну квартальну систему, що кардинально відрізняло їх від хаотичної забудови прилеглих сіл. Встановлено, що, попри відсутність радіальної геометрії, у плануванні київських дачних передмість було втілено ключові принципи концепції «міста-саду» Е. Говарда, зокрема формування «міста в лісі» з високим відсотком озеленення (понад 60%). Досліджено інфраструктуру та архітектурно-художні особливості житлової забудови, характерною рисою якої було використання багатошарового дерев’яного мереживного різьблення. Запропоновано типологічний поділ тогочасних передмість на елітарні та відомчі. Висновки. Усі згадані поселення були економічно та соціально пов’язані зі столицею. Дачні осередки певною мірою відображали ідеалізовану концепцію міста-саду англійського філософа Е. Говарда. Окрім подібності планувальної структури поселень, простежується тотожність у номенклатурі громадських споруд та архітектурному вирішенні дачних будинків. Сукупність цих характеристик дає змогу розглядати дачні передмістя як репрезентацію смаків і запитів щодо організації життя столичних мешканців наприкінці ХІХ – початку ХХ століття