РЕСТАВРАЦІЯ ПОКРІВЛІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ЗА ФАХОВОЮ ВЗАЄМОДІЄЮ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО ДОСТУПУ

Анотація

Мета статті – обґрунтувати структуровану модель підготовчого етапу реставраційного втручання на прикладі покрівлі Софійського собору, визначивши функціональні зв’язки між фіксацією первинних даних, технічним картографуванням, погодженням рішень, протоколюванням змін та внутрішнім контролем якості. Завдання дослідження – сформувати технологічно узгоджену систему, придатну до реалізації без додаткових уточнень, яка відповідає міжнародним принципам збереження культурної спадщини. Ìåòîäè – структурно-логічний аналіз, технічне зондування, порівняння з архівними кресленнями, картографування дефектів, аналіз погоджувальних таблиць, протоколів змін і цифрової документації. Особливу увагу приділено межам втручання, сумісності матеріалів та стабільності документаційної основи. Результати – розробка поетапної моделі підготовки, що містить фіксацію первинних даних, технічне картографування, погодження втручань, створення цифрового архіву та систему внутрішнього контролю. Визначено межі втручання, усунуто критичні розбіжності між кресленнями та фактичним станом, забезпечено технологічну зворотність і стабільність реалізації. Модель демонструє можливість впровадження контрольованого підходу до реставрації складних історичних об’єктів, де раніше застосовувалися фрагментарні або ситуативні рішення. Висновки. Новизна дослідження полягає у впровадженні формалізованої, багатоетапної системи підготовки, яка не має аналогів у чинній практиці втручання в архітектурні пам’ятки. Її практична доцільність підтверджується завершеністю документаційної бази, можливістю адаптації до інших об’єктів та відповідністю міжнародним стандартам реставраційної діяльності. Система була апробована на прикладі реставрації покрівлі Софії Київської, де обмежений доступ вимагав чіткої фахової взаємодії між реставраторами, музейними фахівцями та охоронними органами.