ЕВОЛЮЦІЯ СТИЛЮ У РИСУНКАХ О. ФІЩЕНКА

Анотація

Мета статті – дослідження образно-стильових особливостей рисунків художника Олексія Фіщенка завдяки всебічному вивченню та аналізу його робіт, виконаних у портретному та пейзажному жанрах. Методи дослідження. В основу дослідження покладено використання різноманітних наукових дослідницьких методів та підходів: феноменології, іконографії, мистецтвознавчого та стилістичного аналізів. Їхнє використання дало змогу виконати об’єктивне історико-мистецьке й теоретичне осмислення творчості О. Фіщенка. Результати. У статті визначено, що графіка О. Фіщенка упродовж 1970–2000-х років зазнала значних стилістичних і формотворчих змін. Поступово рисунок перестає бути простою зображувальною технікою, а стає засобом вираження внутрішнього світу художника, який веде діалог із глядачем за допомогою символів, образів та знаків. Автор робіт спрямовує свою увагу на суттєвість та значущість образів, що відображається у вмілому використанні ліній, штрихів і плям. Такий підхід дає змогу творити графічні твори, сповнені філософським змістом й емоційною глибиною. Варто наголосити, що художник відштовхується від реалістичного пейзажу та надихається японською гравюрою у пейзажному жанрі, і поступово переходить у площину абстрактного мистецтва. В портретах 1980–2000-х років відбуваються трансформації під впливом західноєвропейського мистецтва ХХ ст., в них з’являються елементи декоративної стилізації, деформації форм, абстраговане тло. Висновки. Проаналізувавши творчість О. Фіщенка, можемо зробити висновок, що його художній підхід є новаторським та оригінальним, з характерною тенденцією до абстрактного мистецтва. Враховуючи ці особливості, творчий доробок художника-графіка заслуговує на увагу та визнання у контексті сучасної української графіки.