ВАСИЛЬ ЧЕГОДАР ТА МИКОЛА ГЛУЩЕНКО: ТВОРЧІ ВЗАЄМОВПЛИВИ

Анотація

В галузі українського мистецтва другої половини XX ст. працювало чимало художників, але серед них виокремлюються фігури двох видатних живописців – Василя Чегодара та Миколи Глущенка, які працювали у жанрах пейзажу та натюрморту. Вони були одними з небагатьох митців, які по справжньому глибоко цікавилися проблемами кольору. Мета статті полягає у виявленні характеру творчих та особистісних стосунків двох митців на основі аналізу архівних документів, листів В. Чегодара, статей у періодичних виданнях та художніх творів. У 1970-х роках долі майстрів перетнулися, що вплинуло на творчість обох живописців. М. Глущенко, що мав безпосередні зв’язки із Європою, став для В. Чегодара провідником у світ французького мистецтва, зокрема відкрив шлях до творчості П. Боннара, здобутки якого стали для В. Чегодара важливим орієнтиром у галузі власних колористичних пошуків. З іншого боку і сам М. Глущенко не оминув впливу живопису П. Боннара. Методи дослідження: компаративний – для встановлення тематичних, жанрових та живописних паралелей; образно-стилістичний – для виявлення особливостей індивідуальної живописної манери; історичний – для уточнення фактів біографій майстрів та подій, пов’язаних із створенням картин; індуктивний – при узагальненні живописних підходів та колористичних рішень митців. В результаті проведеного дослідження вперше в українському мистецтвознавстві було з’ясовано, що В. Чегодар надихався колористичними, живописними рішеннями свого колеги, а М. Глущенко, в свою чергу, цікавився й використовував в своїй творчості досягненнями В. Чегодара у галузі тематики та композиційних прийомів. Виявлені й деякі спільні живописні принципи, якими керувалися обидва майстрі. Разом з цим виявлені спільні підходи у галузі колористики В. Чегодара та П. Боннара. В статті вперше опубліковано донині невідомі твори українських майстрів та архівні матеріали, що знаходяться у приватній колекції онука В. Чегодара – Петра Волошина.