СКУЛЬПТУРНІ СЕРІЇ НАТАЛІЇ МУДРУК 2010-Х РОКІВ

Анотація

Мета статті – дослідити та охарактеризувати зрілий період творчості української скульпторки Наталії Мудрук як на прикладі робіт із незакінченої серії, так і відносно нових позасерійних творів. Методи дослідження. У статті використано мистецтвознавчі та загальнонаукові методи: історичний і біографічний – для окреслення хронологічних меж; формально-стилістичний, аналітично-описовий, метод інтерпретації – для визначення основних параметрів творів і їх мистецтвознавчого аналізу; метод класифікації та узагальнення – для їх упорядкування. Результати. Актуальність полягає у збагаченні українського скульптурознавства гідними сучасними представниками. Творчість Н. Мудрук є прикладом оригінальної авторської манери, яку не можна підпорядкувати конкретному стилю і в якій прослідковується прагнення до виходу за межі традиційної скульптури через використання прийомів і технік з інших видів мистецтва, зокрема з живопису й сценографії. Ці тенденції продемонстровані ще в першій серії «Галантне століття» і далі розвиваються у подальших творах скульпторки. Друга серія робіт ще не закінчена й не має назви, тому тут ми умовно називаємо її «Люди-Комахи», адже задум полягає в стилізації персонажів під комах. Порівняно з раннім періодом творчості збільшується розмір робіт, і завдяки цьому пластична мова стає детальнішою та розкутішою, з’являється натяк на еротичність, посилюється гротескність образів («Happy end», «Музична мандрівка»). Вагомим напрацюванням зрілого періоду творчості є блок великих за розміром, частково незавершених, тематично подібних скульптур, який наразі ще не сформований в окрему серію. В цих творах переважають химерні образи, в яких застосовано кінетичні деталі й елементи, що доповнюють композицію, і це надає скульптурам певної театралізації та залучає глядача до цієї гри. Серед композицій можна виокремити алегорії («Алегорія дощу»), пари закоханих («На небі»), історичних постатей («Сон Шекспіра»). Висновки. Результати дослідженого матеріалу виразно демонструють еволюцію у творчості мисткині: від камерних композицій у стилі «магічного реалізму» до більших за розмірами, фантастичних і розкутих пластично творів із нетиповими просторовими рішеннями, насичених сценографічними прийомами та бізарними образами. Варто відзначити продуманість і своєрідність трактування композиції, увагу до тонкощів технічного виконання, витонченість моделювання персонажів, упізнавану гротескну стилізацію, звернення до різних мистецьких епох, трансцендентність образотворення, синкретизм жанрів і видів мистецтва.