КОПІЮВАННЯ І НАЧЕРК: МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК РИСУНКА

Анотація

Мета статті – дослідити поетапну методику застосування копіювання і начерку в навчальному рисунку як взаємопов’язаних елементів формування графічного мислення у студентів мистецьких спеціальностей. Методи дослідження. У статті використано загальнонаукові та спеціальні методи. Серед загальнонаукових методів застосовано порівняльний аналіз історичних моделей навчання рисунку в європейських академіях XVII–XIX ст. для обґрунтування функціональної логіки графічних технік. Спеціальні методи передбачають педагогічне спостереження, аналіз типових методичних помилок, синтез теоретичних положень і практичних результатів викладання рисунка у вищих художніх навчальних закладах України. Результати. У статті обґрунтовано поетапну структуру навчального завдання, що включає спостереження, начерк, копіювання, порівняння та корекцію. Визначено функціональні ролі кожного етапу, їхній взаємозв’язок та значення для формування здатності до самостійного графічного вирішення. Проаналізовано історичні моделі застосування технік у французькій, італійській, німецькій та українській академічних традиціях. Висвітлено методичні ризики формалізованого використання копіювання і начерку без логічної інтеграції. Висновки. З’ясовано, що ефективність навчального рисунка залежить від структурної чіткості, методичного супроводу та адаптації до рівня підготовки студентів. Запропонована модель поєднує технічну точність із аналітичною гнучкістю, сприяє формуванню візуального мислення та професійної компетентності. Результати дослідження можуть бути основою для вдосконалення методики викладання рисунка у вищій мистецькій освіті.