ВІЗУАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФОРМУВАННЯ ЛІМІНАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В МІСЬКОМУ ПЕЙЗАЖІ ЕДВАРДА ГОППЕРА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2411-3034-2025-38-18Ключові слова:
міські пейзажі, живопис, лімінальний простір, Едвард Гоппер, візуальний інструментарійАнотація
У статті розглядається візуальний інструментарій, за допомогою якого один з найвідоміших митців Америки Едвард Гоппер конструює лімінальний простір у своїх міських пейзажах. Мета дослідження – виявити, як композиційна геометрія, світлове трактування, хроматичні контрасти та архітектурна символіка породжують відчуття переходу, саспенсу та екзистенційної «невизначеності», характерне для його мистецтва. У дослідженні застосовані комбінований формально-стилістичний та семантико-символічний методи. Результати засвідчують, що візуальна мова митця систематично актуалізує мотив лімінальності, заснований на напрузі між присутністю та відсутністю, статикою та рухом, світлом та тінню. Образи Е. Гоппера – порожні вулиці, занедбані відчужувальні зображення промислових будівель зі «сліпими» вікнами, безлюдні пусті вокзали з залізничними коліями «в нікуди» – постають символічними межами між внутрішнім і зовнішнім, видимим і прихованим, реальним і сюрреалістичним. Палітра й освітлення розмивають часову межу між світанком та сутінками, створюючи враження екзистенційної паузи – миті поза часом. Відчуття моторошності конотується холодними, ненасиченими кольорами, світлом, що освітлює будівлі, але не проникає всередину, амбівалентністю теплих і холодних тонів. У картинах, де переважає тепла палітра, ефект від цих кольорів «подавляється» глибокими тінями, драматичним контрастом світлотіні, замкненими просторами, амбівалентністю джерел світла, що створює відчуття темпоральної невизначеності та внутрішньої напруги, а не тепла. Композиція творів одночасно стабілізує та дестабілізує сприйняття, створюючи напругу між цілим та його фрагментами, між композиційною єдністю та характерним для Å. Гоппера множенням кадрів, між динамікою, що імплікується образами і ракурсами потяга, залізниці тощо, і стазисом, створеним ідеально симетричним розташуванням об’єктів один до одного, що перцептивнî «закріплює» їх на місці. Завдяки численним прийомам обрамлення, горизонтальним і вертикальним лініям, які перетинаються, і перспективній невизначеності художник створює простори, що коливаються між завершеністю і недомовленістю. У результаті дослідження доходимо äî висновку, що візуальний інструментарій Å. Гоппера – композиційна геометрія, тональний контраст, просторове накладення та символічне освітлення – конструює досвід перебування «між». Його міські сцени є метафорами психологічних і онтологічних порогів, які перетворюють місто на прикордонну зону, де співіснують протилежності, а сенс виникає через неоднозначність. Завдяки дослідженню показано, як візуальна форма втілює концепцію лімінальності, й запропоновано методологічні ідеї для її подальшого дослідження.
Посилання
Turner V. The Forest of Symbols: Aspects of Ndembu Ritual. Ithaca : Cornell University Press, 1967. 405 p.
Motoc M. Liminal Figures and Infinities: Edward Hopper as Magic Realism. International Journal of Art and Art History. 2021. Vol. 9. Issue. 1. P. 13–30.
Renner R. G. Edward Hopper, 1882–1967: Transformation of the Real. Cologne : Benedikt Taschen, 1990. 95 p.
Diel A., Lewis M. Structural deviations drive an uncanny valley of physical places. Journal of Environmental Psychology. 2022. Vol. 82. P. 1–17.
Amblard В. Is (Not) What It Looks Like: Chen Hangfeng’s Liminality. Transtext(e)s Transculturе. 2017. Vol. 17. P. 1–15.
West Ch. To Name a Thing: Painting Liminal Space. Graduate School of Art Theses. Washington University in St. Louis. WashU Scholarly Repository. 2017. 39 p. URL.: https://doi.org/10.7936/ K7X065HP (дата звернення: 15.10.2025).
The Art of Liminality / Coelho J., Fago-Ruskin L., Farrell M. et all. ; ed. by T. Carson. The Liminal Loop: Twelve Tales of Transformation. Cambridge : The Lutterworth Press, 2022. P. 159 –180.
Gillies J. The Timeless Space of Edward Hopper. Art Journal. 1972. Vol. 31. Issue 4. P. 404–412.
Burns E. C. Spectral Figures: Edward Hopper’s Empty Paris. Empty Spaces: Perspectives on Emptiness in Modern History / ed. by C. J. Campbell, A. Giovine, J. Keating. London : London Press, 2019. P. 111–321.
Levin G. Edward Hopper’s Loneliness. Social Research: An International Quarterly Volume. 2021. Vol. 88. Issue 3. P. 747–770.
Jenkins D. Loneliness, Art, and the City. Contemporary Aesthetics. 2020. Vol. 8. Art. 8.
Stanton J. ON EDGE: Edward Hopper's Narrative Stillness. Soundings: An Interdisciplinary Journal. 1994. Vol. 77. Issue 1/2. P. 21–40.
Koob P. N. States of Being: Edward Hopper and Symbolist Aesthetics. American Art. 2004. Vol. 18. Issue. 3. P. 52–77.
Strand M. Hopper. New York : Ecco Press, 1994. 80 p.
Turner V. The Ritual Process: Structure and Anti-Structure. Piscataway : Transaction Publishers, 1985. 232 p.
Strand M. Hopper: The Loneliness Factor. Writers on Artists / ed. by D. Halpern. New York : North Point Press, 1988. 378 p.
Levin G. (1995). Edward Hopper: An Intimate Biography. New York : Alfred A. Knopf, 1995. 780 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


