РОЗКРИТТЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ НАСТІННОГО ЖИВОПИСУ – НЕВІДОМОЇ СКЛАДОВОЇ ІНТЕР’ЄРНОГО ВИСТРОЮ МОНАСТИРЯ БЕРНАРДИНІВ У ЛЬВОВІ

Анотація

Мета – висвітлення результатів виявлення та дослідження настінних розписів у келіях і галереях монастиря бернардинів – однієї з найвизначніших пам’яток XVII ст. у Львові. Поштовхом до відкриття невідомих раніше стінописів став аварійний стан конструкцій північного крила будівлі. Під час науково-проєктних і реставраційних робіт у 2024–2025 рр. у низці інтер’єрів під пізнішими шарами тиньку та побілок відкрито фрагменти історичної поліхромії. Дослідження охопило галереї першого поверху та келії другого й третього поверхів у частині комплексу, в якій сьогодні діє Центральний державний історичний архів України у Львові. Методика дослідження розписів передбачала стратиграфічні зондажі і пошарове розкриття тиньків та фарбових нашарувань, фотофіксацію і відбір зразків для мікроскопічних і фізико-хімічних аналізів, а також аналіз композиційної побудови розписів у зв’язку з архітектурною структурою інтер’єрів. Зафіксовано кілька історичних періодів поліхромії. Основні результати. Найдавніший шар живопису, виконаний у клейовій техніці по вапняно-піщаному тиньку із застосуванням земляних пігментів і сажі, попередньо датується серединою XVII ст. та пов’язаний із первісним декоративним вистроєм монастирського комплексу. У галереях першого поверху виявлено фрагменти ренесансної архітектурно-декоративної програми з поєднанням архітектонічних і рослинних орнаментів, вписані у люнети та простінки між арковими вікнами й узгоджених із ритмом аркад та склепінчастою структурою простору. У келіях другого і третього поверхів зафіксовано фрагменти кількох шарів живопису. Первісні розписи представлені орнаментальними композиціями, написами духовного змісту та фігурними сценами християнської іконографії, зокрема сюжетами страсного циклу. Висновки. Після ліквідації монастиря наприкінці XVIII ст. та пристосування будівлі до функцій урядових установ і, зокрема, архіву первісні розписи у багатьох приміщеннях були перекриті численними шарами побілок або затиньковані. Ці нашарування парадоксально сприяли збереженню частини ранніх поліхромій без суттєвих перемальовувань. Отримані результати дають змогу вперше окреслити основні принципи декоративного оформлення інтер’єрів монастиря бернардинів у Львові та уточнити хронологію формування його інтер’єрного вистрою. Виявлені розписи є важливим джерелом для дослідження малярських практик Львова XVII ст., уможливлюють реконструкцію архітектурно-декоративної програми одного з найбільших монастирських комплексів міста, а також відкривають нові перспективи для подальших історико-архітектурних, мистецтвознавчих і реставраційних досліджень пам ’ятки.