РЕАЛІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ МУЗЕЮ «КИЇВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ» У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА (1941–1945 РР.)

Анотація

Мета дослідження полягає в комплексному мистецтвознавчому та соціокультурному аналізі евакуаційних та реституційних процесів у Національному музеї «Київська картинна галерея» (далі – НМ ККГ) 1941–1945 років як цілісного проєкту реалізації функції збереження музею. Методологія дослідження. Робота базується на мультидисциплінарному підході, що поєднує мистецтвознавчий аналіз та архівознавство: опрацювання першоджерел, зокрема архіву НМ ККГ; соціальний маркетинговий системний метод: стратегічний, довгостроковий підхід, що спрямовує актив соціального маркетингу у сферу відповідальності перед суспільством, позиціонуючи національний музей образотворчого мистецтва як цілісну систему; соціологічний метод: аналіз музейної діяльності через призму соціальних комунікацій та маркетингу цінностей; компаративний метод тощо. У процесі комплексного аналізу було досягнуто наступних результатів: здійснена концептуалізація колективу музею – рятівника національного мистецького скарбу – як стратегічного суб’єкта у справі збереження мистецьких символів національної ідентичності українського народу. Встановлено, що перехід інституції від функції експонування до функції порятунку творів мистецтва став фундаментальною зміною соціальної когніції професійної групи, у межах якої пріоритетним стало збереження творів художників Д. Левицького, В. Боровиковського та М. Врубеля, становлення творчої майстерності яких відбувалося в Україні. У статті розглянуто детермінацію механізмів соціального маркетингу та економіки через обґрунтування евакуації до Уфи як інструмента соціального маркетингу образотворчого мистецтва.