МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ СЕЛЬБИЩНИХ ТЕРИТОРІЙ

Анотація

Анотація. Метою статті є розкриття методів і прийомів екологічної оптимізації сельбищних територій. Методами дослідження виступають аналогія, аналіз інформації, синтез та наукове узагальнення літературних джерел. Основні результати та висновки. Окреслено проблеми, що визначають необхідність здійснення архітектурно-ландшафтної реконструкції сельбищних територій. Наголошено, що зусилля щодо розвитку ландшафтного дизайну сельбищних територій можуть бути ефективними для підвищення стійкості середовища у разі їхнього зосередження на вирішенні питань запобігання стихійному паркуванню автомобілів, оптимальній організації транзитних пішохідних напрямків (зовнішніх просторів житлових груп) та створенні системи диференційованих просторів, різних видів дозвільної діяльності (внутрішніх контурів забудови). Сформовано перелік завдань, які необхідно вирішити у процесі еколого-містобудівної оптимізації відкритих просторів у структурі житлової забудови. Окреслено комплекс реконструктивних заходів. Зазначається, що до напрямів вирішення конфліктних ситуацій між людиною і транспортом у житловому середовищі можна віднести прийоми: розмежування стоянок у площині землі із застосуванням екранів із рослинності або штучного рельєфу; створення місць розміщення автомобілів на позначці землі, але з використанням покриттів над ними для розміщення рослинності та місць відпочинку у контурі двору; створення напівпідземних гаражів з ландшафтним оформленням укосів та розміщенням на покриттях майданчиків різного призначення. Наголошено, що змістом використання ландшафтного дизайну стає не забезпечення нормативної кількості озеленення на кожного жителя, а раціональне з погляду функції та різноманітне з позицій естетики розміщення компонентів живої природи для створення ізольованих ділянок транспортного призначення поза смугами пішохідного руху у зовнішньому стосовно житлової групи просторі або в підземному рівні подвір’я. В основу перетворення системи відкритих просторів у житловому середовищі покладено прийом диференційованого структурного розмежування, здійснено його опис та наведено прийоми. До актуальних заходів щодо зміни якостей житлового середовища віднесено формування із нововнесених компонентів ландшафту системи стійких візуальних знаків, що забезпечують ідентифікацію простору та його образне наповнення.