ОБРАЗНО-ПЛАСТИЧНА МЕТАФОРИКА КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ МИКОЛИ СТОРОЖЕНКА 1980-Х РОКІВ

Анотація

Мета статті – розглянути особливості образно-пластичного строю книжкової графіки Миколи Стороженка 1980-х років та простежити ґенезу її метафоричності на основі проілюстрованих майстром видань цього періоду. Методи дослідження. В основу дослідження покладено засади композиційно-структурного, формально-пластичного та порівняльного аналізу, що дозволило визначити деякі особливості образної метафорики книжкової графіки митця 1980-х років. Результати. Виявлено, що вже з початку 1980-х років концепція книжкової графіки митця значно трансформується через стрімкий відхід від наративу, спричинений змінами у внутрішньому видінні автора. У творах майстра з’являється принципово нова «художня оптика», зумовлена не лише формально-конструктивною, а й філософською складовою. В межах статті розглянуто й проаналізовано ілюстрації М. Стороженка до збірок «Серед степів. День на пастівнику» Панаса Мирного (1982) та «Сонети» Івана Франка (1984), а також до видання «Українських народних казок» (1987). Аналіз окремих творів дозволив виявити тенденцію митця до створення складних образно-метафоричних конструктів із множинними змістовими аспектами в межах певного ілюстративного ряду. Визначено, що для максимального посилення метафоричності образу М. Стороженко застосовує не лише концептуальну логіку знаково-символічних систем, а й складну авторську техніку, що дозволяє досягати ефекту багатовимірності в 3D-форматі. Висновки. В результаті дослідження з’ясовано, що метафоричність книжкової графіки М. Стороженка 1980-х років є важливим вектором образотворчості майстра. Доведено, що власне потужна метафорична компонента ілюстративного ряду дозволяє художникові виявити весь спектр смислового контен ту літературного твору. Встановлено, що, звертаючись до метафорики як одного з найважливіших чинників структури художньої образності, М. Стороженко транслює назовні глибинні змістові потенціали тексту, посилюючи семантичне навантаження ілюстрації й ініціюючи також художньо-комунікативні процеси. Запропонована тема пов’язана з актуальними питаннями вітчизняної образотворчості середини ХХ – початку ХХІ ст. Дослідження також може слугувати теоретичним підґрунтям для мистецтвознавців і студентів творчих спеціальностей.