ОБРАЗНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРАФІКИ В’ЯЧЕСЛАВА ВАСЬКІВСЬКОГО

Анотація

Анотація. Метою статті є висвітлення особливостей візуальної мови польсько-українського графіка В’ячеслава (Вацлава) Васьківського (1904–1975) в контексті ціннісно-смислових орієнтацій художника. Методологія дослідження базується на комплексному підході із застосуванням таких методів, як історико-типологічний, образний, композиційний та стилістичний аналіз збереженої творчої спадщини художника. За допомогою порівняльного аналізу, з уведенням до культурно-історичного контексту, визначені вектори та характер формування комунікацій в мистецькому оточенні польсько-українського графіка. Результати дослідження. У науковій розвідці виявлені основні культурно-естетичні домінанти творчості В. Васьківського; структуровано чинники та етапи професійного зростання художника. В кількох аналізованих графічних творах простежено індивідуальні впливи, що, своєю чергою, дає змогу детальніше розглянути множинність і розмаїтість комунікацій у варшавському мистецькому середовищі. Акцентовано увагу на творах В. Васьківського, що більшою чи меншою мірою репрезентують польсько-українську культурну взаємодію. Висновки. Попри складні історичні обставини і трагічні події, втрату значної частини мистецької спадщини, В. Васьківському вдалося реалізуватись як художникові і педагогу. Його доробок 1930–1960-х рр. окреслює межі високої професійності та, в окремих випадках, візуалізує процеси взаємовпливів українського і польського мистецтва. Українська тематика найвиразніше звучить саме у козацькій символіці екслібрисів авторства В. Васьківського, в ситуації балансування між категоріями героїчного й іронічного. Виснувано, що сповнена драматизму графічна серія «Варшавський цикл» стала потужним антивоєнним маніфестом у польському мистецтві, а пейзажі, що поетизують переважно сільські чи містечкові мотиви, залишаються вагомим надбанням як польської, так і української графіки.