РОЗВИТОК НЕОЕКСПРЕСІОНІЗМУ В ЖИВОПИСІ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ: ДОСВІД БОРОТЬБИ ЗА ГІДНІСТЬ

Анотація

Анотація. Українське «неофіційне мистецтво», що в радянській системі було визначальною складовою нонконформізму, подібно до польських митців Нової експресії в лавах контркультури, потребує більш ретельного вивчення щодо творчих методів та технік. Творчість українських заборонених мистців, котра базувалась на зарубіжних та вітчизняних модерністичних традиціях, слід розглядати в контексті світової художньої спадщини, а отже як феномен новітнього українського мистецтва. Метою дослідження є виявлення спільних та відмінних факторів формування неоекспресіоністичних традицій в живописі Польщі і України останньої третини ХХ ст. та їхнього впливу на становлення художніх міфологем. Для досягнення мети дослідження використовувалися такі методи: розглядаючи особливості формування польської Нової експресії та альтернативних творчих груп в її межах були використані методи історико-культурного й міждисциплінарного аналізу. З’ясовуючи взаємозв’язок мистецтва польських та німецьких «нових диких», авторка послуговувалася критико-порівняльним методом. Також були задіяні методи логічного та мистецтвознавчого аналізів. Завдяки методу узагальнення було сформульовано поняття інтуїтивного неоекспресіонізму. Результати. Отже, результатом дослідження стали такі твердження: польська Нова експресія в межах світового трансаванграду постає визначним мистецьким феноменом, художні принципи якого стали наслідком ідеологічних міркувань. Цей мистецький рух об’єднав як самих митців, так і активну громадськість, отримав підтримку церкви, зініціював створення альтернативних центрів сучасного мистецтва. Формування художньо-образної мови представників польської Нової експресії, як зазначають її дослідники, пов’язане з власним авангардним досвідом, впливом німецьких «диких», загостренням уваги на творенні індивідуальних поетик. В українському мистецтві прояви неоекспресіонізму пов’язані з творчістю художників «неофіційного мистецтва». Вимушене перебування у творчому підпіллі, відсутність контактів з громадськістю, ідеологічні та фізичні утиски влади сприяли формуванню інтуїтивної форми неоекспресіонізму. Художньо-образна мова таких митців тісно пов’язана з світоглядними міфологемами, що часто відображали духовні орієнтири української ментальності, посилені низкою історичних трагедій. Для реалізації своїх творчих ідей такі художники використовували авангардний та модерністичний досвід як українських митців, так і зарубіжних. Для реалізації своїх художніх міфологем послуговувались також неспецифічними техніками та матеріалами. Висновки. Польська Нова експресія в період свого розквіту (1986–1989) об’єднала митців різних творчих методів заради боротьби за незалежність країни, тому мала більш соціальний характер, що вплинуло на агресивність зображень. Неоекспресіонізм в українському варіанті отримав інтуїтивний характер, спричинений вимушеною творчою ізоляцією художників (через ідеологічний контроль), котрих зараховують до кола «неофіційного мистецтва». З огляду на це, як польська, так і українська течії неоекспресіонізму мають своєрідні художньо-виражальні прийоми.