ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУ МИТЦЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ КУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

У статті проаналізовані ключові виклики, що постають перед академічною мистецькою освітою України в умовах глобальних культурних трансформацій. Розглянуто співвідношення між фундаментальною академічною школою та зростанням ролі проєктного мислення, цифрових технологій і нових художніх стратегій. Підкреслено, що втрата бази майстерень знижує аналітичний потенціал мистецької освіти. Метою дослідження є визначення ролі академічної школи у формуванні інтелекту митця як носія критичного мислення, естетичної культури й культурної відповідальності. Наукова новизна полягає у системному аналізі взаємодії традиційних і сучасних освітніх моделей та окресленні шляхів інтеграції української мистецької освіти у європейський культурно-освітній простір без втрати її ідентичності. Методи дослідження. Для досягнення мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Історико-порівняльний метод дав змогу простежити становлення академічної освіти в Україні порівняно з європейськими моделями, визначивши їхні ключові характеристики та відмінності. Структурно-аналітичний застосовано для систематизації сучасних підходів до організації навчання у майстернях і системі індивідуального наставництва, що визначає формування професійних компетентностей здобувачів. Контент-аналіз міжнародних документів і публікацій – The Florence Principles on the Doctorate in the Arts, Journal for Artistic Research, дослідження цифровізації, звіт UNESCO – використано для інтеграції українського контексту у глобальний культурний дискурс. Метод порівняльної педагогіки дав змогу зіставити академічну модель освіти з проєктно-цифровою парадигмою, виявивши її переваги та ризики новітніх практик (поверхневість, технологічна залежність, ціннісна нестабільність). Сукупне використання зазначених методів забезпечило комплексний аналіз взаємозв’язку між академічною традицією й сучасними тенденціями розвитку мистецької освіти з урахуванням педагогічних і філософських принципів формування інтелекту митця. Результати дослідження. Академічна школа зберігає фундаментальне значення. Система майстерень, індивідуальне наставництво та базові дисципліни залишаються основою професійного становлення митця й передумовою інтеграції у глобальний культурний простір. Академічна модель освіти, орієнтована на розвиток майстерності та аналітичного мислення, підтверджує свою ефективність у формуванні художнього інтелекту та педагогічної спадковості. Сучасні виклики змінюють характер підготовки. Проєктно орієнтований підхід, іронічні стратегії та цифровізація спрямовують мистецьку діяльність на короткотермінові ефекти, що знижує аналітичний рівень підготовки. Водночас розширення практик artistic research і використання технологічних медіа сприяє інноваціям, але водночас створює ризик поверхової рефлексії без ґрунтовної професійної бази. Цифровізація має подвійний характер. Вона відкриває нові можливості для міждисциплінарних експериментів, віртуальної взаємодії та міжнародної співпраці, однак без академічної основи (рисунок, живопис, композиція) залишається фрагментарною й концептуально слабкою. Дослідження впровадження VR у мистецьку освіту підтверджують, що технологічні інновації ефективні лише тоді, коли вони спираються на класичну систему професійної майстерності. Академічна освіта спрямована на формування художника-інтелектуала – носія критичного мислення, естетичної культури й культурної відповідальності. Це узгоджується з принципами Florence Principles on the Doctorate in the Arts та підходами EQ-Arts, що підкреслюють єдність художньої практики, дослідження та рефлексії як засобів розвитку автономного мислення митця-дослідника. Академічна школа формує не лише професіоналів, а й особистостей, здатних підтримувати культурну пам’ять і духовну стійкість суспільства. У воєнних умовах мистецька освіта виконує громадянську й гуманістичну місію – збереження ідентичності, символічного простору та цінностей культури, що стають частиною національного опору. Висновки. Академічна мистецька освіта в Україні залишається провідною моделлю комплексного розвитку митця – від технічної майстерності до інтелектуальної автономії. Її стратегічна мета – формування художника-інтелектуала, здатного до культурної рефлексії, критичного мислення й осмислення глобальних процесів у контексті національної ідентичності. Сучасні виклики – проєктність, іронія, цифровізація – можуть бути інтегровані в освітній процес лише на основі академічної школи, що поєднує класичні методи з інноваційними практиками. В умовах війни інтелект митця стає ресурсом духовної стійкості й культурного виживання, підтверджуючи стратегічну роль академічної традиції як чинника збереження професійності, гуманістичних цінностей і тяглості української культури.