РОЛЬ АРТРЕЗИДЕНЦІЙ ТА АРТКЛАСТЕРІВ У ФОРМУВАННІ УКРАЇНСЬКОГО СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати можливості українських артрезиденцій та арткластерів у процесі культурного перетворення окремих місцевостей за допомогою мистецьких практик художників. Методи дослідження. У дослідженні застосовано термінологічний, системний, історико-хронологічний, компаративний, крос-культурний, типологічний методи наукових досліджень. Результати дослідження. Акцентовано, що артрезиденції виникли на заході в 1960-х рр. у системі артменеджменту як організаційні інструменти підтримки митців, спрямовані на вирішення актуальних питань взаємодії мистецтва і соціуму. З набуттям незалежності Україна актуалізувала досвід проведення артрезиденцій, який був розширений новими форматами. З'ясовано, що формат артрезиденцій в Україні сприяє взаємодії митців із соціально-культурним середовищем, заохочує їхнє залучення до суспільних змін. Артрезиденції стають імпульсом для формування локального культурного життя, впливаючи на соціальне середовище й ініціюючи зміни. Завдяки взаємодії художників з локальною місцевістю розвиваються не лише культурна й творча сфери, але й економічна. Аналізується формат арткластерів, як нових форм реалізації культурного потенціалу, що виникають з ініціативи активних городян та впливають на розвиток внутрішнього культурного потенціалу міста. Висновки. Зроблено висновки про властивий українським артрезиденціям рух до популяризації історичного і культурно-мистецького потенціалу регіонів, областей та країни загалом, що пов’язано з необхідністю формувати національну ідентичність, виборювати свою свободу у контексті російського вторгнення 2014 р. та російсько-української війни.