ЗАСАДИ РЕГЕНЕРАЦІЇ ІСТОРИЧНИХ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ КИЇВЩИНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2411-3034-2024-36-9Ключові слова:
історичні сільські поселення, планувальна організація, пам’ятки культури місцевого значення та загальнонаціонального значення, культурна спадщина, аутентична топоніміка, природне середовищеАнотація
У статті розглянуто поняття регенерації історичних сільських поселень з акцентом на населених пунктах Київщини як історичного етнокультурного регіону України. Проаналізовано їхні особливості розвитку, традиційну народну архітектуру та історико-культурну значущість у контексті нинішнього регіонального та загальнонаціонального розвитку. Упродовж минулого століття планувальна структура населених пунктів суттєво змінилася, а в результаті масштабних руйнувань через російсько-українську війну деякі поселення потребують істотної відбудови. З огляду на такі вкрай негативні чинники для історично складеної забудови сільських поселень, проаналізуємо засади їхнього відновлення в контексті сучасного регіонального розвитку. Мета статті – визначення основних засад регенерації історичних сільських поселень Київщини. Методика дослідження полягає в опрацюванні літературних джерел, порівнянні старовинних мап ХІХ століття із сучасною топографією. У статті використано нотатки з волонтерської акції з регенерації історичного центру села Бишів на Київщині, а також записи з участі у зведенні екологічного та енергоефективного приватного будинку на Київщині. Висновки. Наразі основна проблема регенерації історичних сільських поселень – це відсутність методики визначення історичного ареалу сільського поселення. Відсутня система заходів з регенерації історичного ареалу як територіально визначеної сукупності пам’яток історичних сіл. Відновлення поселень Київщини має ґрунтуватися на засадах історичної відповідності та практичної доцільності вживаних заходів.
Посилання
Апокаліпсис. Початок. [Електронний ресурс]. URL: https://apocalypse.photo/uk/ (дата звернення: 17.08.2023).
Ясінський М. Р. Відтворення кварталів житлової забудови центральних частин малих історичних міст: автореф. дис. ... канд. архітектури : 18.00.01 / Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2018. 26 с.
Осиченко Г. О. Реконструкція історичних міст: композиційний аспект : монографія / Г. О. Осиченко. Харків : Національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2021. – 252 с.
П'єр де ла Фліз. Медикотопографічний опис державної власності Київського округу. Київ : Імператорська московська медико-хірургічна Академія, 1854. 1180 с. іл.
Описи Київського намісництва 70–80-х років XVIII ст. / Г. В. Болотова [та ін.]. Київ : Наукова думка, 1989. 392 с.
Про затвердження Списку історичних населених місць України : постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878. Верховна Рада України. Документ 878-2001-п, поточна редакція — Прийняття від 26.07.2001.
Europe in the XIX. Century [Електронний ресурс]. URL: http://surl.li/kafef (дата звернення 27.08.2023).
Івашко Ю. Дерев’яне церковне зодчество Київщини. Київ : Гопак, 2003. 119 с.
Бугай А.С. Змійові вали: збірник матеріалів науково-дослідницької спадщини. Київ: Персонал, 2011. 276 с. : іл.
Самойлович В. П. Українське народне житло (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1972. 50 с.
Хоромы из соломы [Електронний ресурс]. URL: http://surl.li/kswuw (дата звернення 27.08.2023).
