ІНТЕРВЕНЦІЯ В МУЗЕЙНИЙ ПРОСТІР ЯК МЕТОД ІНСТИТУЦІЙНОЇ КРИТИКИ

Анотація

Мета статті – дослідити художню практику інтервенції як спосіб дослідження та переосмислення музейного простору, його колекції та архіву; проаналізувати передумови появи практики інтервенції; порівняти методи та способи втілення інтервенції американського художника Фреда Вілсона в музеях США з практиками українських митців в Національному художньому музеї України. Методи дослідження. У статті використані історичний, порівняльний, аналітично-описовий, метод узагальнення та інтерв’ю митців для систематизації і встановлення основних рис практики художньої інтервенції. Головні результати. У статті розглянуті історичні передумови виникнення практики інтервенції художників у мистецьких установах; проаналізовані методи та види взаємодії митців з музейним простором, його приміщенням, колекцією, архівом та ідеологією. Висновки. Аналіз дослідженого матеріалу розкриває тему взаємодії сучасного мистецтва з колекціями, експозиціями й архітектурою та ідеологією класичних музейних установ у формі інтервенцій. Інтервенції створюються для дослідження питань музейної політики комплектування, інтерпретації та експонування, часто таким чином кидаючи виклик традиційній неупередженості інституційного контексту. Інтервенції можуть відбуватися не тільки в музеях історичного та сучасного мистецтва, але й в інших музейних установах зі спеціалізованими колекціями. В статті проаналізований досвід взаємодії Національного художнього музею України з художниками у питаннях переосмислення й реконтекстуалізації його експозиції та архіву. Відкритість до аналізу своїх колекцій також демонструють інші музейні установи України, що може бути темою наступних досліджень.