СТРАТЕГІЇ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ ІНСТАЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ НА ЗЛАМІ ХХ–ХХІ СТОЛІТЬ

Анотація

Метою статті є дослідження стратегій художньої репрезентації інсталяції та визначення ролі інституційних умов їхнього формування в межах сучасного українського мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових і мистецтвознавчих підходів; зокрема використано методи теоретичного аналізу концепцій репрезентації, порівняльний метод та типологічний аналіз художніх практик. Результати дослідження. У дослідженні проаналізовано основні концептуальні підходи до поняття художньої репрезентації та уточнено поняття «стратегії художньої репрезентації інсталяції» як системи художніх, просторових та комунікативних прийомів, які визначають спосіб взаємодії інсталяції з глядачем і простором. Запропоновано авторську типологію стратегій художньої репрезентації інсталяції, сформовану за критеріями процесу експонування, темпоральності та позиції глядача. Окрему увагу приділено впливу інституційної структури – музейних, галерейних і виставкових просторів – на формування стратегій репрезентації інсталяції в українському художньому середовищі. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні теоретичних підходів до художньої репрезентації для аналізу української інсталяції та у виявленні специфіки формування стратегій у національному художньому контексті. Висновки. Результати дослідження можуть бути використані в подальших мистецтвознавчих дослідженнях сучасного мистецтва, а також у викладанні теорії інсталяції та кураторських практик.