НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В АРХІТЕКТУРІ ТРАДИЦІЙНИХ ДЕРЕВ’ЯНИХ ХРАМІВ УКРАЇНИ
Ключові слова:
архітектура, народна архітектура, сакральна дерев’яна архітектура, традиційні дерев’яні храми, народні традиції, архітектурна форма, конструктивний остов, ідентичність, національна культура, спадкоємність.Анотація
Анотація. Метою даної статті є визначення ознак національної ідентичності у дерев’яних традиційних храмах, що збереглися на українських теренах як пам’ятки архітектури. Методика дослідження базується на узагальненні результатів авторських натурних досліджень численних пам’яткових обєктів традиційного храмобудування різних етнорегіонів України та аналітичному осмисленню напрацювань багатьох поколінь науковців, що займалися темою дерев’яних храмових споруд. Результативною основою визначення національної ідентичності традиційних дерев’яних храмів України, на думку автора статті, є архітектурна форма храмових споруд як матеріальна основа організації висотно розкритого внутрішнього простору, що органічно споріднений з зовнішнім пластичним вирішенням споруди і її зрубним конструктивним остовом. Висновки. Основним хранителем традицій і виразником національної ідентичності є архітектурна форма українських дерев’яних храмів. Національна ідентичність у традиційному дерев’яному храмобудуванні інтерпретується як інтегральний вимір характерних традиційних ознак архітектурної форми дерев’яних храмових споруд, що вказують на належність їх до національної культури українського народу. Незважаючи на регіональне розмаїття традиційних храмових споруд, усі вони поєднуються спільними загальноукраїнськими традиціями творення архітектурної форми, що вказує на їхню українську національну ідентичність. Спадщина традиційного дерев’яного храмобудування, що увібрала багатовіковий народний досвід зведення храмів на українських землях й ідентифікується з національною культурою, є невичерпним джерелом натхнення у творенні сучасної сакральної архітектури, конструюванні нової ідентичності на основі спадкоємності традицій.
Посилання
Черкес Б. С. Національна ідентичність в архітектурі міста : монографія. Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008. 268 с.
Юрик Я. М. Використання ідентичності у формуванні архітектури громадського центру площі Ринок у м. Львові. Мистецтво і архітектура : зб. наук. пр. Харків : ХДФДМ, 2010. С. 182–193.
Юрик Я. М. Відображення символу польської ідентичності у міському просторі Львова поч. XX ст. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : зб. наук. пр. Харків : ХДАДМ, 2011. С. 113–118.
Чепелик В. В. Український архітектурний модерн / упоряд. З. В. Мойсеєнко-Чепелик. Київ : КНУБА, 2000. 378 с.
Драган М. Д. Українські дерев’яні церкви. Генеза і розвій форм / передм. В. С. Александрович; упоряд. О. О. Савчук. Харків : Вид. Савчук О. О., 2014. 450 с.
Таранушенко С. А. Знищені шедеври української дерев’яної сакральної архітектури / передм. В. В. Вечерський ; упоряд. О. О. Савчук. Харків : Вид. Савчук О. О., 2021. 224 с.
Юрченко П. Г. Дерев’яна архітектура України. Київ : Будівельник, 1970. 192 с.
Логвин Г. Н. Дерев’яна архітектура України. Нариси історії архітектури Української РСР. Київ : Держбудвидав, 1957. С. 200–231.
Могитич І. Р. Дерев’яні храми та дзвіниці. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 379–386.
Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура : словник-довідник. Львів : ІН НАНУ, 2006. 584 с.
Тарас Я. Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат: культурно-традиційний аспект. Львів : ІН НАНУ, 2007. 640 с.
Прибєга Л. В. Традиційні дерев’яні храми України: типологічний аспект. Мистецькі обрії. Київ : НАМУ, 2005. Вип. 7. С. 268–281.
Прибєга Л. В. Дерев’яні храми українських Карпат. Київ : Техніка, 2007. 168 с.
Прибєга Л. Дерев’яні церкви України. Київ : Мистецтво, 2020. 192 с., іл.