ОРГАНІЧНИЙ НАПРЯМ В АРХІТЕКТУРІ ТА ДИЗАЙНІ
Ключові слова:
архітектура, органічна архітектура, історія архітектури, органічний напрям у дизайні, біоморфізм, рісайклінг, енергозбереження.Анотація
Анотація. Метою цієї статті є визначення основних напрямів органічної архітектури і дизайну та аналіз етапів їхнього розвитку протягом ХХ сторіччя до сьогодні . Методи дослідження. В основу дослідження покладено методи порівняльного аналізу, узагальнення та формалізації, що дали змогу виявити особливості та виокремити відмінності кожного етапу розвитку органічної архітектури. Результати. У статті визначено, що поняття органічної архітектури виникло в американській, а пізніше і в європейській архітектурі початку XX століття. «Органічне» спрямування було вперше сформульоване в 1890-х роках американським архітектором Л.Г. Саллівеном, пізніше принципи органічної архітектури були сформульовані Ф.-Л. Райтом, розвивалися в роботах А. Аалто, Р. Нейтро, Л. Фьюмара та інших. Автор уперше виділяє чотири основні напрями у сучасній органічній архітектурі. Перший спирається на ідею гармонійного поєднання природи, архітектури і людини. Тут термін «органічний» означає «підпорядкований умовам природного ландшафту», тобто кліматичним умовам середовища та сукупності його естетичних якостей. Засновник цього напряму – Ф.-Л. Райт. Період виникнення і розквіту – 20-ті роки ХХ ст. Другий етап, що сформувався у 50–60-ті роки, – біоморфізм – взяв за основу наслідування природних форм як зразків. Це Ч. і Р. Імзи, С. Калатрава та інші. Третій напрям, що з’явився наприкінці ХХ сторіччя, забезпечує охорону природи за рахунок використання енергозберігаючих технологій (Р. Лавгрув та інші). Четвертий – ресайклінг, що, розпочавшись від ідеї вторинної переробки відходів, поступово розш ирився на будівельну галузь. Висновки. Аналізуючи органічну архітектуру в процесі еволюції та на сучасному етапі, автор доводить, що відбувається поступове зближення першого і другого напрямів, тобто водночас із ландшафтним підходом і контекстуальністю форма будівель стає більш пластичною, нагадує природні форми. Органічна архітектура нині розглядається як невід’ємна частина сталого розвитку міст, а енергозберігаючі технології, повторна переробка матеріалів, використання альтернативних джерел енергії стали її важливими складниками. Але найважливішим залишається зв’язок людини з оточенням та створення комфортного середовища.
Посилання
Цілі сталого розвитку: Україна. URL: http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf (дата звернення: 08.03.2023).
Agenda for Sustainable Development. Resolution 70/1, 2015. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/21252030%20Agenda%20for%20Sustainable%20Development%20web.
pdf (дата звернення: 12.12. 2022).
An architecture guide to the UN 17 Sustainable Development Goals. Copenhagen : Royal Danish Academy, 2020. Vol. 2. URL: https://www.uia-architectes.org/wp-content/uploads/2022/03/architecture_guide_un17_vol.2_optimized_for_web.pdf (дата звернення: 10.03.2023).
Wright F.-L. The Future of Architecture. New York : Horizon Press, 1953. 248 р.
Витрувий. Десять книг об архитектуре. Москва : Архитектура-С, 2006 р. 328 с.
Вечерський В.В. Альберті, Леон-Баттіста. Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альберті,Леон-Баттіста (дата звернення: 11.03.2023).
Кузнєцова Я.Ю. Еволюція та становлення органічного підходу в архітектурі. Містобудування та територіальне планування. Київ : КНУБА, 2017. Вип. 65. С. 283–290.
Зиміна С.Б. Стилістичні особливості органічного та екологічного інтер’єрів. Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва. Київ : КНУБА, 2017. Вип. 47. С. 71–88.
Олійник О.П. Теорії та концепції дизайну : навчальний посібник. Херсон : Олді-плюс, 2020. 256 с. : іл.
Олійник О.П., Чопик Ю.М. Розвиток органічної архітектури на сучасному етапі. Теорія та практика дизайну: Дизайн архітектурного середовища. Київ : НАУ, 2019. Вип.18. С. 82–89. DOI: 10.18372/2415-8151.18.14361.
Органічна архітектура. Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р.А. Шмиг, В.М. Боярчук, І.М. Добрянський, В.М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. Львів : б. в., 2010. 140 с.
Pearson D. New Organic Architecture: The Breaking Wave. Oakland : University of California Press, 2001. 223 p.
Paull J. The First Goetheanum: A Centenary for Organic Architecture. Journal of Fine Arts. Vol. 3. Issue 2. 2020. P. 1–11. URL: https://www.sryahwapublications.com/journal-of-fine-arts/pdf/v3-i2/1.pdf (дата звернення: 10.03.2023).
Figueroa J.A. The Philosophy of Organic Architecture. (S. L.): CreateSpace Independent Publishing Platform, 2014. 114 p.
Architectuur MAKEN. URL: https://architectuurmaken.nl/english/ (дата звернення: 08.03.2023).
Guzzo D. People’s Pavilion /Dutch Design. RE-USE.EU/HOME. 2017. URL: https://re-use.eu/peoples-pavilion-at-dutch-design-week-2017/ (дата звернення 08.03.2023).
Фьюмара Л., Горбик Е., Ушаков Г. Living organic architecture. Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва. Київ : КНУБА, 2003. Вип.11/12. С. 113–122.
Що таке органічна архітектура і як вона розвивалася? Конспект лекції Луїджі Фьюмара. Вебсайт. URL: https://www.prostranstvo.media/uk/shcho-take-orhanichna-arkhitektura-i-iak-vonarozvyvalasia-konspekt-lektsii-luidzhi-fiumara/ (дата звернення: 20.02.2023).