АНАТОЛІЙ КРИВОЛАП І ЄЖИ НОВОСЕЛЬСЬКИЙ: МИСТЕЦТВО, ЩО ЄДНАЄ

Анотація

Анотація. Мета статті привернути увагу до колористичного та ідейно-змістовного наповнення храмових комплексів. Охарактеризувати манеру й індивідуальну ху дожню мову кожного з них. Методи дослідження. Для проведення дослідження було застосовано історичний і порівняльний методи, а також мистецтвознавчі методи образно-стилістичного і формального аналізу. Результати. У статті розглянуто особливості монументального оздоблення храмів кінця ХХ – початку ХХІ ст. на теренах України та Республіки Польщі. Йдеться про творчий доробок провідних майстрів українського та польського сучасного мистецтва: Анатолія Криволапа й Ігоря Ступаченка (у церкві Покрови Богородиці в с. Липівка Макарівського району Київської області, Україна) та композиційне вирішення інтер’єру церкви Різдва Богородиці (УГКЦ) у м. Білий Бір (Республіка Польща) художником Єжи Новосельським та архітектором Богданом Котарбою. Стаття ґрунтується на дослідженні двох комплексів сучасної сакральної архітектури, які споруджені на територіях різних держав: церква Покрови Богородиці – в Україні (з оздобленням художників А. Криволапа та І. Ступаченка), а церква Різдва Богородиці – у Польщі (оздоблення цього храму є результатом творчої співпраці Є. Новосельського з архітектором Б. Котарбою) . Висновки. З’ясовано, що постать А. Криволапа фактично вписує українське церковне мистецтво у контекст розвитку сучасного українського і європейського мистецтв. Спільність пошуків і художня мова єднає його з Є. Новосельським. У Польщі та Україні створені споріднені шедеври. Сучасне мистецтво України – частина світової культури. Майбутнє українського мистецтва у взаємодоповненні мистецькими надбаннями культури українського й польського народів.