РОЛЬ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ В КЛАСИФІКАЦІЇ ТА СТАЛОМУ РОЗВИТКУ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Анотація

Мета статті – розкрити роль історико-архітектурної спадщини у класифікації об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ) та їхньому сталому (збалансованому) розвитку й обґрунтувати значення автентичного сільського середовища як ключової передумови туристичної привабливості громади, а відтак – її економічного добробуту. Методика дослідження ґрунтується на загальнонаукових емпіричних методах. Оскільки тема цієї статті має переважно теоретичний характер, основні методи полягають в аналізі наявної нормативної документації, офіційних програм розвитку громад та областей загалом, картографічних джерел тощо. Порівнюється теоретична база та практичний досвід українського й зарубіжного територіального управління. Особливу увагу приділено питанням територіального захисту історичних надбань і збереження історично цінного сільського середовища на місцевому та регіональному рівнях. Аналіз здійснюється в контексті децентралізації в Україні та передачі значних повноважень на місця, зокрема у сфері управління об’єктами культурної спадщини й заповідними територіями. У висновках наведено узагальнений перелік класифікацій об’єднаних громад з акцентом на відсутність в українській нормативній базі поділу за засадами охорони місцевих історико-архітектурних надбань. Відтак, на підставі аналізу закордонного досвіду територіальної охорони пам’яток архітектури та археології в межах історично успадкованого сільського середовища запропоновано й обґрунтовано авторську дефініцію ОТГ за їхнім історико-архітектурним потенціалом. Такий підхід розглядається як передумова розвитку місцевих туристичних осередків і мереж, а також як запорука сталого (збалансованого) розвитку громади загалом. Імплементація результатів дослідження у практичній діяльності полягає в обранні оптимальної стратегії для зростання економічного добробуту місцевого населення. Реалізація потенціалу історично успадкованого сільського середовища в межах громад із його колоритними матеріальними та нематеріальними надбаннями є передумовою їхньої туристичної привабливості. Водночас розвиток інфраструктури сприятиме залученню сільського населення до сфери обслуговування і, як наслідок, – поліпшенню економічного добробуту, зважаючи на поширення туризму як провідної сучасної галузі економіки.