КЛАСИЧНІ ТА НОВАТОРСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПЕЙЗАЖНОМУ ЖАНРІ У ТВОРЧОСТІ ВИКЛАДАЧІВ КАФЕДРИ РИСУНКА НАОМА НАПРИКІНЦІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Анотація

Мета статті – розглянути та проаналізувати класичні й новаторські тенденції розвитку пейзажного жанру у творчості викладачів кафедри рисунка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (провідного навчального закладу України у сфері мистецької освіти) наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Аналіз пейзажного доробку В. Нікітіна, Ю. Ларіонова, В. Магаляса, Ю. Рубашова, А. Гайдара та А. Нікітіна дає змогу простежити, як фундамент класичної школи стає підґрунтям для сміливих пластичних і концептуальних рішень сучасності. Встановлено, що саме гармонійне поєднання традицій та інновацій у діяльності кафедри забезпечує унікальний внесок її майстрів у формування візуального коду національного мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на сукупності наукових методів, провідними серед яких є іконологічний, порівняльно-історичний, культурно-історичний та історико-біографічний. Застосування цих методів сприяло комплексному вивченню творчого доробку викладачів кафедри рисунка та дало змогу систематизувати їхню творчість у жанрі пейзажу. Упорядкування образотворчої діяльності базувалося на цілісному сприйнятті та відповідних принципах, а також на методах систематизації, класифікації, синтезу, образно-стилістичного й мистецтвознавчого осмислення. Результати. На підставі отриманих даних можна стверджувати, що ефективність розв’язання поставлених завдань зумовлена гармонійним поєднанням традиційного досвіду з інноваційними стратегіями. Зроблено акцент на важливості інтеграції класичних напрацювань у сучасне технологічне та ідейно-мистецьке середовище. Висновок. Результати дослідження свідчать, що викладачі кафедри рисунка НАОМА ефективно поєднують надбання попередніх поколінь із новаторськими ідеями та підходами та забезпечують високий рівень вирішення творчих завдань.