ЖІНОЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ ЗОЇ ЛЕРМАН

Анотація

Анотація. У статті досліджено творчість київської художниці та педагога другої половини ХХ ст. Зої Лерман, зокрема, висвітлено тематику жіночих образів у живописі мисткині. І хоча зазначена тематика переважає в творчому доробку Зої Наумівни, наукові розвідки, що висвітлюють творчість художниці саме з такого ракурсу, практично відсутні. У сучасних опублікованих статтях колеги- художники підкреслюють живописний талант З. Лерман, але варто зауважити, що так було не завжди – протягом радянського періоду роботи мисткині не висвітлювалися належним чином. Це пов’язано насамперед з тим, що творчість З. Лерман є нонконформістською щодо зумовленого тоталітарною системою методу соціалістичного реалізму. Мета статті полягає в тому, щоб на матеріалі вибраних робіт проаналізувати жіночі образи в різний період творчості художниці та її непересічний підхід до зображення особистості. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були використані: метод порівняльного аналізу, що дозволив визначити трансформаційні процеси у стилістиці мисткині та в побудові жіночих образів; біографічний метод – для з’ясування основних етапів мистецького становлення художниці; стилістичний аналіз – для визначення індивідуальних особливостей у контексті українського мистецтва другої половини ХХ ст. У результаті проведеного аналізу було виявлено, що звернення до жіночих образів є домінантним напрямом у творчості художниці. Розгляд картин у хронологічному порядку дозволяє зробити висновки, що на кожному етапі творчого шляху З. Лерман вдається до багатогранного художнього втілення жіночого образу, звертаючись до тем, що її хвилювали. Це – балет, цирк, фламенко, різні аспекти батьківства. Мисткиня, експериментуючи з художніми засобами виразності, звертається переважно до жіночого образу як в індивідуальних портретах на ранніх етапах своєї творчості, так і в узагальнених трактуваннях пізнього періоду. Висновки. Нині зростає зацікавленість художниками, творчість яких в умовах радянської ідеології не висвітлювалася належним чином або навіть замовчувалася. Можемо стверджувати, що хоча З. Лерман своїми роботами і тонким трактуванням жіночих образів випередила час й абсолютно чітко відчула зміну епох, її полотна і досі залишаються малодослідженими. Попри це, вона стала джерелом для розвитку нового художнього бачення майбутніх українських мистців, і саме тому полотна З. Лерман потребують подальшого ґрунтовного дослідження.